До Дня української писемності та мови

Мова від сивого діда і до немовляти,
Буцімто відгук далеких космічних світів.
З нею мов ластівка небом мрійливо літати,
Линути хвилями моря човном з берегів.
В ній стільки барв, стільки сили живої та віри,
Піснею рветься із серця чарівних глибин,
Слово, мов янгол біленький на вогняних крилах
Може спинити і часу збігаючий плин.
Коли болить пригорне, приголубить, зігріє,
Квітами мальви у душу навіки вросте.
Страшно, бо світ наче камінь згрубілий зніміє,
І бур’яном мовний сад на зорі проросте.
То ж говори, говори щоб із серця лилися
Промені сонця, вишневий заквітчаний сміх.
Мудрості з книг не цурайся, юначе, навчися,
Мову любити великий дарунок - не гріх.
Сивий дідусь і дівчина, що косу сплітає,
Зовсім маленьке тупцює на місці дитя,
Кожний у мові, як пташка в гніздечку зростає
І різнобарв’ям малює прекрасне життя.

(автор Ксанка Кравченко)
/Files/images/IMG_20171109_123550.jpgАкція "Мовний зорепад"(1-4 клас)/Files/images/IMG_20171109_123848.jpg/Files/images/IMG_20171109_124300.jpgФлешмоб "Віночок слів"

Кiлькiсть переглядiв: 105

Коментарi